Безперечно одним із важливих запитань, що постає перед кожною людиною, є «Чи існує Бог ?». Відповідь є актуальною, тому що людина змушена практично пристосовувати до навколишнього світу, і важливо знати, що все-таки лежить в основі буття. А от агностики (принаймні значна частина) стверджують, що фундамент всього є непізнаним взагалі для науки, і в першу чергу це стосується Бога. Подібної думки, як не дивно, притримується немала частина невіруючих атеїстів та віруючих теїстів. Автор спробує спростувати дане твердження.
Почнемо із того, що агностицизм не є моделлю світу. Він всього на всього стверджує, що ми не можемо пізнати Бога, але нічого не говорить, як світ укладений. Абсолютно логічним є лише протилежні позиції у питанні існування будь-чого: або об’єкт є, або його не існує. Третього не дано. Тому варто спробувати доказати існування/не існування Бога.
Продовжимо тим, що термін «бог» катастрофічно широкий і навряд чи хтось поставить жирну крапку у визначенні даного слова. Ігтеїсти взагалі не розуміють, що воно таке і чекають зрозумілого визначення даного терміну. Тому необхідно окремо розглядати групи богів, а не весь їх спектр одним заходом.
Безперечним фактом є те, що Бог є непізнаним на даний час, і його існування чи не існування ще варто доказати. Наука та й і практика не знайшла Бога, і не використовує дане поняття в повсякденному житті. Дане твердження є відправною точкою для атеїзму. Віруючі, навпроти, вважають, що Бог в принципі не пізнається «людськими» методами, але лише інструментом по-імені віра.
Перед аналізом Автор повинен поверхнево спростувати ряд несправжніх доказів існування/не існування. Віруючі доказують не так буття Бога, як чому він повинен існувати. Складність навколишнього світу не є аргументом для існування Творця, так як по-перше: не представляє самого Бога; а по-друге: є, по-суті, лише поясненням виникнення і розвитку всесвіту. Гіпотеза вічного світу, випадкового виникнення чи діалектичного розвитку є рівно недоказаними, в тій же мірі, що і гіпотеза теїстів. Також атеїсти зачасти доказують виникнення віри в Бога, що в принципі не заважає існуванню Бога разом із хибними уявленнями про нього.
І справді наука вивчає прояви матерії. А Бог, практично завжди, — це прояв ідеального, тому приходиться вірити. З точки зору наукової методології, щоб доказати існування будь-чого, треба або представити сам об’єкт (це кращий, безпосередній варіант), або ж представити наочно наслідки його існування (це гірший, побічний варіант), які б однозначно демонстрували, що логічно він повинен існувати. Дане твердження ми будемо використовувати для розгляду кожної групи богів.
Матеріальні боги
В дану групу ми віднесемо божества, яким приписуються матеріалістична суть. Прикладами може служити: Отець та Ісус в мормонізмі; ряд богів в декількох африканських культах; Бог у містичному матеріалізмі. Бога в трактуванні моністичного матеріалістичного пантеїзму (філософія Спінози) розглянемо окремо.
Чи можемо ми представити сам об’єкт ? В принципі так, бо як він матеріальний об’єкт і може бути пізнаний наукою. Єдина проблема, виникає в тому, що Бог «не виявить бажання» проявити себе чи дати себе знайти.
Чи можемо ми представити наслідки його існування ? В принципі так. Але спочатку Автор пояснить, що слід розуміти під «наслідки його існування». В контексті існування Бога, це виявляється у порушенні нормального ходу матеріалістичного світу, або ж іншими словами чудесами, що прямо та відверто протиставляються законам природи. Тобто доказування плеяди чудес буде достатньо вагомим доказам існування такого Бога. І навпаки, відсутність таких феноменів буде вагомим доказом проти існування даного божества.
Розглянемо деякі аспекти даного питання в наступній групі богів, яка є найбільшою по кількості віруючих в неї.
Патерналістські ідеальні боги
В дану групу ми віднесемо богів, які з однієї сторони втручаються в світовий хід, а з другої – мають ідеальну суть. Прикладами може служити: Християнська Трійця; Аллах; Індуїстський Ішвара або Бхагавана; практично всі язичеські боги та багато інших.
Чи можемо ми представити сам об’єкт ? В принципі ні, бо як ідеальний об’єкт він не може бути пізнаний наукою.
Хоча тут є момент, який можна назвати «якщо Магомет не йде до гори, то гора йде до Магомета». В багатьох релігіях йде мова, що божество саме являється людині, групі людей чи всім; або ж про друге пришестя; або ж про Небесний Суд. Сама поява є доказом існування, якщо не буде доказано, що все це не розіграш/галюцинація/сон і так далі. Отож або сам Бог/боги «захоче» з’явитися перед людством, або ж люди змушенні будуть з’явитися перед ним/ними.
Щоб зрозуміти, чи можемо ми представити наслідки його існування, Автор пропонує розглянути схему. І так представимо дві площини, що пересікаються між собою. Одна площина буде символізувати матеріальний світ або ж природу. Сюди ми віднесемо і наші матеріальні тіла. Друга площина буде символізувати духовний вищий світ, який буде представлятися Богом, або ж пантеоном богів. Сюди варто додати і наші душі в нематеріалістичному розумінні.
Треба розуміти, що матеріальна площина є нижчою по відношенню до духовної площини. І тому в лінії перетину двох площин буде відбуватися вплив Бога / пантеону богів на природу. І даний вплив буде називатися чудесами.
Чудесами варто називати надзвичайні зцілення людей та інші феномени, що різко не відповідають природі речей. Отож, знову Автор повториться, що збір великої кількість таких явищ, та безперечні докази того, що вони а) є фактом; б) ніяк не відповідають науковій картині світу, а навпаки протиставляються їй, повинно призвести до певних висновків. І логічний висновок такий, що це все свідчить про доречність існування Вищої Сила, яка може змінювати закони природи, і такою силою/силами є Бог/пантеон богів.
Нематеріалістичні душі, теж по теології багатьох релігій, піддаються впливу божества. Але так, як даний вплив несе ідеальний характер, то наука не може їх виявити, а навпаки ще спростувати, пояснивши психогічно.
Але варто зазначити і другу сторону медалі. Спростування анти природної суті «чудес», може свідчити лише про відсутність існування лише богів, що втручаються у світовий процес. Також можна сказати, що чудеса – це лише не вивченні на сьогодні закони природи і дане питання варто відкласти на майбутнє. Або ж можна, і це буде важче зробити, звинуватити в недобросовісній інтерпретації даних феноменів і доказати протилежне.
Абсолютно трансцендентні боги
В дану групу богів ми віднесемо богів, що не втручаються в світовий процес. Сюди віднесемо деїстичного Бога; богів Епікурейців; деяких гностичних богів і ще двох-трьох подібних божеств.
Чи можемо ми представити сам об’єкт ? Абсолютно ні, бо як ідеальний об’єкт він не може бути пізнаний наукою, як і попередня група богів. Також дані божества не будуть переставати перед людством, бо тоді вони перестануть бути абсолютно трансцендентними сутностями.
Чи можемо ми представити наслідки його існування ? Абсолютно ні, тому що дані боги взагалі, або практично взагалі не контактують із природою. І логічно ніяких чудес принципово бути не може при такому розкладі світу.
Підвисновок
Побічним доказом існування всіх груп богів, може бути повне спростування гіпотез, що не допускають існування богів.
Відсутність переконливих доказів існування хоча б одного божества, вже саме, по-собі, не дає морального права будь-якій релігії стверджувати свою абсолютну правоту.
Бог Спінози
«Deus sive Naturа», або в перекладі із латині «Бог або природа», як стверджував Бенедикт Спіноза. Чому Автор відносить окремо Бого-природу, а не розглядає її в «матеріальних богах» ? На це ряд вагомих причин.
По-перше: не завжди послідовники Спінози воліють вживати слово «бог». А деякі взагалі відмовляються від нього, при цьому, як не дивно, не перестають самоназиватися пантеїстами. Що вже є нелогічним.
По-друге: йде деградація поняття «бог», яке з появою вчення Спінози втрачає не тільки первісне наповнення, а й будь-який логічний зміст. «Бог» із самого початку означав а) особистість; б) невідомість, тобто уособлення невідомого. А Бого-природа абсолютно позбавлена цих двох атрибутів.
Чи можемо ми представити сам об’єкт ? На перший погляд хочеться сказати так. І справді в існуванні природи просто не можливо засумніватися, адже стільки доказів її існування, та й і ми самі є тому підтвердженням.
Але не варто поспішати. Не всі поділяють думки про існування Природи. Ось наприклад, позитивісти та буддисти школи Мадхьяміка визнають природу, як метафізичну силу, і тому її теж варто доказувати. Або ж той факт, що природа і Бог завжди протиставлялися одне одному, а тут раптом стали мало не синонімами. Чи є виправдання такій грі в значенні слова ? Автор зробив свій висновок.
Чи можемо ми представити наслідки його існування ? Аналогічно вище сказаному.
Підвисновок
Отож ми маємо надзвичайно розширене поняття «бог». Крім того існує ряд понять, як дао, світовий дух, пуруша, інші містифіковані вищі сили та і нарешті природа. Всі ці поняття інколи помилково називають «богом». Також можна згадати духів, деви та японські ками, які теж ототожнюють із «богом», при цьому не вникаючи в їх суть.
Для того, що б не плутати одне із одним варто знайти одне універсальне поняття. Автор пропонує поняття «субстанція», хоча підійдуть і наступні поняття: «метафізичні сутності» та «вищі сили». А також треба зовсім по-новому здійснити їх класифікацію. Але це тема навіть не для статті, а для цілого циклу.
Заключне слово
Розглянувши науковий підхід до визначення існування, а також проаналізувавши різні типи божеств, ми побачили, що питання «Як доказати існування Бога ?» немає простої відповіді. І тим більше її не можна звести до банальної агностичної : доказати буття Бога неможливо. Деякі варіанти богів взагалі не піддаються вивченню, інші же можуть бути досліджуванні.
Також, як на думку Автора, варто використовувати нові терміни замість непомірно роздутих, як «бог», «теїзм» чи той же «атеїзм».
Автор не є професійним філософом та релігієзнавцем, тому може помилитися в трактуванні понять. Дана точка зору не є істиною в останній інстанції, адже Автор – лише людина. Автор приносить наперед вибачення за те, якщо викладений матеріал чи його частина може образити читача, що не підтримує дані погляди.
Андрій Асесор
